Розрахункові при звільненні

Розглянемо порядок і строки проведення розрахунків із працівниками, які звільняються Порядок розрахунків при звільнені визначається і регулюється Кодексом законів про працю України (КЗпП). Так, у статті 47 КЗпП говориться про те, що в день звільнення роботодавець зобов’язаний віддати працівнику трудову книжку, заповнену відповідно до вимог чинного законодавства.

У випадку якщо працівника звільняють з ініціативи роботодавця, до трудової книжки в обов’язковому порядку додається наказ про звільнення його з займаної посади. Якщо ж звільнення відбувається з будь-якої іншої причини, то копія наказу надається лише за бажанням працівника.

Розрахункові при звільненні: строки

Строки розрахунку при звільнені визначені статтею 116 КЗпП.

Із працівником мають повністю розрахуватися в день звільнення. До отримання належних йому коштів працівник має отримати письмовий розрахунок всіх нарахованих йому сум.

Якщо працівник не згоден з сумою розрахунку та має намір її оскаржувати, роботодавець все одно зобов’язаний виплатити нараховані ним суми у визначений законом термін.

Розрахунок відпустки при звільненні

У випадку коли на момент звільнення у працівника залишились невикористані дні основних щорічних відпусток за всі відпрацьовані ним роки, а також соціальні відпустки на дітей, роботодавець зобов’язаний виплатити за них грошову компенсацію.

Але треба звернути увагу на визначений у статті 83 КЗпП та статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР порядок розрахунку відпустки при звільнені. Якщо працівник не відпрацював на підприємстві повний робочий рік, то компенсація за невикористану відпустку йому має бути виплачена пропорційно відпрацьованому часу.

Водночас якщо працівник повністю використав відпусту за робочій рік, який відпрацював не в повному обсязі, роботодавець має право зробити перерахунок раніше отриманих ним сум. Якщо робочий рік не був відпрацьований з поважних причин, то перерахунок і утримання не проводяться.

До таких поважних причин віднесені:

• проходження строкової або альтернативної служби;
• перехід працівника в іншу установу або займання виборної посади;
• відмова працівника від переїзду разом з установою в інший населений пункт або звільнення у зв’язку із суттєвою зміною умов праці;
• якщо працівник надалі не може виконувати свої посадові обов’язки внаслідок недостатнього кваліфікаційного рівня або стану здоров’я;
• якщо працівника звільняють у зв’язку з тим, що він перебував на лікарняному протягом чотирьох місяців поспіль, не враховуючи перебування на лікарняному у зв’язку з вагітністю та народженням дитини;
• вихід на пенсію;
• направлення від підприємства на навчання;
• звільнення у зв’язку з тим, що до виконання своїх посадових обов’язків приступив основний працівник, чию посаду займав тимчасовий працівник.

Джерело: Головбух 24